Лілія Лахтіонова: “Відкату до паперових закупівель не буде”

Як змінилося ставлення держзамовників до системи, до чого потрібно готуватися постачальникам, які уже співпрацюють з державою чи планують це робити, та коли закінчиться реформування сфери публічних закупівель –  розповіла Лілія Лахтіонова, директорка департаменту регулювання державних закупівель Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Ви пам’ятаєте свої відчуття, коли у квітні 2016 року почала працювати система ProZorro? Чи не було у вас страху, що держпідприємства “не потоваришують” із нею?

Варто зізнатися, що відчуття страху мене переслідувало задовго до запуску системи ще в період написання закону. Процеси розробки ProZorro і підготовки законодавчої бази  йшли паралельно, і я дуже хвилювалася, що вони не будуть узгоджуватись між собою. Ще один мій страх – не встигнути запустити систему в установлений термін. А от уже в період запуску я не боялася, а очікувала, затамувавши подих. Але мій здоровий глузд мене заспокоював. Ми ввели електронну систему закупівель з 1 квітня, під час першого етапу в ній почали працювати центральні органи виконавчої влади і підприємства-монополісти, які на момент запуску всі обов’язкові (термінові) закупівлі повинні були вже провести. Тобто з 1 квітня, по суті, мали б оголошуватися  тільки планові тендери і навіть якщо би щось пішло не так, країна б точно не зупинилася.

«Ми розповідали про п’ять етапів реакциї на зміни, від заперечення до прийняття»

Напевне, вам дуже часто доводилося пояснювати замовникам, навіщо необхідні ці зміни. Як ви це робили?

Ми їм говорили, що зміни невідворотні. Все рухається вперед, і ми маємо це прийняти. Наводили приклади переходу з паперових листів до технологій. Тобто був час, коли ми писали один одному листи, але коли почали користуватися електронною поштою, чітко зрозуміли, що назад не повернемося.

Були періоди, коли дуже сильно відчувалося неприйняття ProZorro. І тоді ми  працювали “психологами” й навіть приводили аналогію з реакцією людей, яким діагностували захворювання на рак. Почали у своїх презентаціях використовувати 5 етапів сприйняття. Свого часу їх виділила лікар Елізабет Кюблер-Росс, яка працювала з онкохворими. 5 етапів – це заперечення, гнів, компроміс, депресія, прийняття. Ми показували аудиторії, на якому етапі вони на даний момент перебувають, і що до прийняття залишилося вже не так багато. Це допомогало зняти градус напруження. Люди заспокоювалися, розуміли, що потрібно перейти на наступний етап і починати працювати конструктивно.

Коли вперше ви зрозуміли, що система працює ефективно?

Потрібно визначитися, що ми маємо на увазі, коли кажемо “ефективно”. Якщо говорити про мету впровадження ProZorro, то головне було зробити процес прозорим і дані відкритими для всіх, так би мовити, “увімкнути світло в темній кімнаті”. Тому на першому етапі, якщо повернутися до показників ефективності, максимум на що ми розраховували – це на економію. Тобто на різницю між очікуваною вартістю предмета закупівлі та сумою пропозиції, що перемогла у тендері. І обов’язкове використання аукціону сприяло тому, що економія була.

Конкуренцію теж можна назвати однією з ознак ефективності…

На початку ми не дуже орієнтувалися на це, бо розуміли, що зміни можуть вплинути прямо протилежно, і рівень конкуренції впаде. Постачальники не розуміли, як усе працює, до того ж у них не було довіри ні до системи, ні до замовників. Державна закупівля асоціювалася з корупцією, тож аби підвищити рівень довіри необхідно ще багато-багато чого зробити. На сьогодні бачимо, що конкуренція, на жаль, так і не виросла до рівня, на який ми очікували.

У трирічному віці дитина проходить перший кризовий період. Чи була така криза у ProZorro?

Я б  не сказала, що ми відчуваємо якусь кризу . Навіть так: мені здається, що три роки  – це достатній час, аби проаналізувати результати, виявити слабкі місця та напрацювати рішення для їх ліквідації чи мінімізації. І, звичайно, цей період часу дуже важливий, щоб визначитися з вектором розвитку системи й нормативного регулювання сфери взагалі.

«Частина актуальних питань, що потрібують вирішення, буде закрита завдяки проекту змін до закону «Про публічні закупівлі»

Яка, на ваш погляд, ключова проблема ProZorro на сьогодні та як її вирішити?

Я б не виділяла якусь головну проблему. Є низка питань, які потребують вирішення. Наприклад, удосконалення механізму оскарження, бо там є досить багато проблем. Також врегулювання допорогових закупівель у межах закону та підвищення рівня успішності торгів, бо сьогодні майже 50% торгів не відбуваються. Не можу не згадати про збільшення обсягу машинозчитуваної інформації і, звісно, конкуренцію, про яку ми вже говорили, а саме її розвиток. От, власне, такі питання потребують вирішення, і ми вже працюємо в цьому напрямі. Частина з них буде закрита завдяки проекту змін до закону “Про публічні закупівлі”.

Розкажіть про цей законопроект докладніше. Які ключові зміни він передбачає та коли ми зможемо побачити його в дії?

Перше – це, звичайно, вдосконалення механізму оскарження. Зокрема здійснення оплати за скаргу через електронну систему та встановлення диференційованого підходу до їх вартості, а також повернення повної вартості скаржнику, в разі прийняття рішення на його користь. Друга важлива зміна – можливість довантаження відсутніх документів в тендерній пропозиції учасника. Так ми зможемо зберегти найвигідніші пропозиції, й це вплине на рівень успішності торгів. Третє – врегулювання допорогових закупівель на рівні закону, щоб усі чітко розуміли, які правила гри потрібно застосовувати. Я ще б додала четверте – введення поняття “аномально низької ціни”. Це дасть можливість замовнику відхиляти такі пропозиції та зменшить рівень ризику невиконання договорів, які укладаються за аномально заниженими цінами.  

Щодо імплементації цих нововведень, то думаю очікувати їх можна не раніше другого півріччя цього року. Наразі законопроект перебуває ще на погодженні в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі. Потім ми маємо погодити його із іншими міністерствами, які зацікавлені в цьому. Після відбудеться прийняття рішення на рівні уряду – щодо передачі законопроекту і реєстрації його у Верховній Раді. І, звісно, народні депутати мають проголосувати. Враховуючи все це, я не очікую його прийняття раніше другого півріччя 2019 року.  

Розкажіть детальніше про е-каталоги та як вони працюватимуть?

Електронні каталоги – інструмент, що дає можливість замовнику дуже швидко і на конкурентній основі здійснити закупівлю. Тобто необхідний товар можна придбати в декілька кліків. Це свого роду альтернатива допороговим закупівлям через електронну систему, яка буде економити час та ресурс замовника. Щодо алгоритму або порядку роботи з електронними каталогами, я ще не готова коментувати це, оскільки зараз ми працюємо над впровадженням пілотної версії каталогів.

«Сьогодні ми не бачимо явного незадоволення системою»

Чи змінилося за три роки ставлення держзамовників до системи?

Думаю, що вони точно пройшли всі п’ять етапів, змирилися і почали активно працювати в системі. Насправді в них немає інших варіантів, і вони точно розуміють, що відкату до паперових закупівель не буде. Сьогодні, коли ми робимо опитування, то не бачимо явного незадоволення системою. Навпаки: працюють досить активно, й багато хто говорить, що зараз їм набагато спокійніше, оскільки все відкрито і прозоро. Замовники готові до постійних нововведень, вони чують нас і підтримують.

Якщо повертатися до законопроекту, ми  пропонуємо відмовитися від тендерних комітетів і визначити відповідальними за організацію і проведення закупівель уповноважених осіб. З метою широкого обговорення законопроекту мої колеги відвідують майже всі міста України, зустрічаються з бізнесом і замовниками. Ми відчуваємо їх підтримку в цьому питанні. Вони згодні з тим, що підхід, коли професійні фахівці займаються організацією і проведенням закупівель, несуть за це відповідальність та отримують за свою роботу зарплату є найкращим для сфери.

А як щодо постачальників? Є такі, що розчарувалися у системі після того, як спробували вести бізнес із державою. В чому причина?

Щоби бізнес ішов у закупівлі, він, по-перше, має довіряти, а по-друге, не повинно бути якихось суттєвих перешкод для участі. До того ж, мені здається, що тим постачальникам, які спробували один раз і пішли, просто не вистачило терпіння. До слова, я б згадала казку про двох мишенят, які потрапили до глечика з молоком. Одне мишеня змирилося і втопилося, а інше – збило масло і вилізло. Якщо бізнес вирішив працювати з державою, то він має бути готовий, що труднощі виникатимуть і потрібно мати терпіння, аби зрозуміти процеси та зайняти певну нішу.  

Що можна назвати головним досягненням системи за цей час?

Ключове – прозорість процесу закупівель і відкритість даних. Прозорість дуже сильно впливає на поведінку людей. Вони або перестають зловживати чи умисно порушувати закон, або мають заплатити за подібну поведінку. І це робить корумпованість вже не такою привабливою для них.

Якщо говорити про відкритість, то для мене вона дорівнює підзвітності. І це впливає на ефективність контролю – як з боку держави, так і з боку громадськості. Крім того, можливість аналізувати інформацію впливає і на рівень конкуренції. Оскільки бізнес, який хоче працювати з державою, має доступ до даних, йому легше знайти свою нішу. Також є вплив і на нормативне регулювання сфери. Проводячи аналіз, ми чітко розуміємо, де у нас проблемні зони, і починаємо працювати над розробкою необхідних рішень.

Скільки, на ваш погляд, потрібно часу, щоб закінчити реформування сфери публічних закупівель?

Формально усі етапи визначені в Стратегії реформування сфери публічних закупівель, яка розрахована на сім років.  До кінця 2022 року все, що заплановано, повинно бути виконано. Станом на зараз у деяких заходах ми випереджаємо план, а в деяких – трохи відстаємо. Але загалом дуже впевнено рухаємо реформу вперед.

Та якщо в 2022-му все буде виконано – це зовсім не означає, що потім не потрібно буде змінювати нормативно-правове регулювання та поліпшувати систему. Як кажуть, у досконалості немає меж.