1 серпня виповнилося п’ять років з моменту запуску електронної системи публічних закупівель Prozorro. Системі вдалося повністю змінити процес взаємодії держави та бізнесу. А починалося все з ідеї активістів, яка завдяки зусиллям багатьох небайдужих людей, стала найуспішнішою реформою країни. Zakupki.Prom поговорили із деякими з них, щоб дізнатися, як та чому вони вирішили реформувати сферу держзакупівель та як їм це вдалося.
У цьому матеріалі — розмова з Андрієм Кучеренко. У Prozorro він працював IT-координатором системи. Зараз — засновник агенції reinventors.digital.
— Як ви приєдналися до команди реформаторів?
Спочатку я ходив на зустрічі робочої групи. Потім, коли вже почався рух, Саша Стародубцев попросив очолити проєкт (Prozorro — прим. ред.) на декілька місяців, щоб налагодити процеси.
— Що було зоною вашої відповідальності?
ІТ-продукт і процеси, які з цим пов’язані. Prozorro складається з центральної системи та майданчиків. Моя задача була скоординувати все, щоб воно працювало, як однорідний організм.
— А на що опиралися, коли створювали систему?
Вже загальновідомий факт, що ми багато в чому орієнтувалися на грузинську систему. Причина була досить практичною: у нас була мета, як можна швидше дати результат. І фактично на відстані витягнутої руки були двоє людей, які реформували закупівлі в Грузії , — Тато Урджумелашвілі і Давід Марганія. Вони до деталей знали, як все було побудовано та може працювати або не працювати. Тому для нас було простіше прийняти гіпотезу, що у нас це так само є можливим.
Ми йшли шляхом експериментів. У нас був MVP, тобто мінімальний продукт, близький до грузинської системи, хоча й не ідентичний. Проте ми були готові до того, що якщо не спрацює, то ми просто це змінимо.
— Як прийшла ідея, зробити відкриту базу даних, до якої підключаються майданчики?
На той момент в Україні був певний галас навколо грузинських реформ, тоді ще був живий Каха Бендукідзе (обіймав посаду міністра з координації економічних реформ у Грузії — прим. ред.). І однією з реформ системи юстиції займалася команда, в якій був Давид Кізірія (на той час радник Адміністрації президента України — прим. ред.). Саме Давид запропонував зробити гібридну систему: центральна система і майданчики. Ця ідея зайшла. В той же час вона досить серйозно ускладнила нам життя в частині технічної реалізації, однак без цього Prozorro не існувало б.
Були якісь ініціативи від Євросоюзу, але вони йшли дуже повільно. Якщо не помиляюся, то за планом, який був у 2018 чи в 2019 році ми мали почати експерименти з електронними аукціонами. Після цього зібрати великий форум, щоб обговорити результати першого аукціону. Тобто на даний момент у нас був би «Вісник державних закупівель» (газета, у якій до Prozorro друкували інформацію про тендери, з тиражем кілька сотень примірників — прим. ред.).
— Як вдалося реалізувати ідею про центральну базу даних?
Коли Давід Кізірія запропонував зробити гібридну систему, то частина майданчиків побачила в цій концепції себе. І декілька з них повірили і приєдналися. Інші не повірили, але просто побоялися втратити можливість. Так сформувався певний пул із семи майданчиків, які й профінансували створення центрального ядра. Достатньо невеликі гроші, якщо дивитися станом на сьогодні, але тоді воно здавалося трохи не так.
Таким чином, у нас з’явився продукт, навколо якого почали об’єднуватися замовники, які хотіли змінити ситуацію в своїх організаціях. Але без допомоги бізнесу, без приватно-державного партнерства, нічого б не відбулося. Загалом це було страшенно авантюрно, ну добре, не авантюрно — венчурно.
— Що було найскладнішим перед стартом 1 квітня 2016 року?
Я можу розказати, що було найпростішим — їздити по Києву. Взагалі, заторів не було. Ми працювали в такому режимі, коли їдеш на роботу, їх ще довго немає, а коли повертаєшся, то вже немає. Ще пам’ятаю, що дуже хотілось спати. Більше нічого не пам’ятаю.
— А радість відчували?
Насправді підготовка була досить важкою. Тоді фактично у нас було небагато варіантів. Ми могли запустити або паралізувати закупівлі в країні. 1 квітня вже набував чинності Закон «Про публічні закупівлі», тож компаніям було заборонено закуповувати окрім як через систему. Тому без системи — вони би просто не купували. І це якось підбадьорювало.
— Яким ви бачите подальший розвиток Prozorro?
Я дуже хочу, щоб PDF-документи, де міститься тендерна документація, замінили на електронні. Prozorro вже багато зробили для цього і технічно готові. Тому, думаю, що коли відбудеться перенесення інформації з вкладених файлів у тіло документу, це буде реально новий рівень системи. Десятки тисяч годин для людей, які читають та пишуть такі документи, будуть зекономлені. Плюс менше відбуватиметься дискваліфікацій через те, що хтось щось не помітив чи не дочитав.
Читайте також: 5 років Prozorro. «Чому реформа вдалася? Щасливий збіг обставин і хороші люди». Інтерв’ю з Олександром Стародубцевим.
