Верховна Рада приняла в першому читанні законопроект 7206, впроваджуючий нові правила визначення переможців в держзакупівлях. Чому цей законопроект не подобається реальному українському бізнесу?
Розповідає Ігор Грилюк, директор ТОВ «Потужність Лтд»
Наше підприємство – представник малого бізнесу. Система ProZorro відчинила таким як ми двері на ринок державних закупівель, які до появи цієї системи були наглухо зачинені для нас. І таких підприємств, як наше, величезна кількість. Отже, там, де мова йде про внесення змін в роботу системи ProZorro, підприємства МСБ мають усі підстави з довірою ставитися виключно до законодавчих ініціатив, які генеруються і висуваються представниками системи ProZorro. Якщо ж представники ProZorro заявляють про шкідливість і небезпечність якогось законопроекту чи закону, то вагатися нічого – так воно і є і треба боротися проти будь-яких зазіхань на систему, яка вже дала змогу вижити існуючим (або розпочати роботу новим) тисячам, а може й десяткам тисяч малих та середніх підприємств, відкривши їм гігантський ринок державних закупівель.
Хмари навколо ProZorro
Без перебільшення, законопроект №7602 – це черговий крок на шляху знищення системи ProZorro. Для малого та середнього бізнесу, який, здебільшого, бере участь в допорогових закупівлях, першим сигналом, який вказував на те, що навколо ProZorro збираються хмари, стало припинення роботи на не визначений термін Комісії з розгляду скарг, після чого у постачальників не залишилося жодного більш-менш дієвого інструменту оскарження неправомірних дій замовників.
Твердження авторів законопроекту про те, що їхній законопроект спрямований на підтримку малого та середнього бізнесу є голослівною декларацією – судячи з тексту законопроекту, він спрямований виключно на підтримку великого бізнесу, а саме українських виробників неконкурентної і неякісної продукції, які звикли компенсувати ці недоліки своєї продукції використанням відкритої чи прихованої адміністративної підтримки з боку держави.
Дискримінація імпортеров
Законопроект №7602, запроваджуючи такий критерій оцінки пропозицій учасників торгів, як приведена ціна, створює дискримінаційні умови для виробників чи постачальників певної групи імпортних товарів (які не потраплять до таємничого списку «предметів неспеціалізованої закупівлі»). Але ж серед таких постачальників є не лише іноземні компанії. Як бути тим підприємствам (в тому числі і представникам МСБ), які імпортують «спеціалізовані» товари? Це українські резиденти, які сплачують податки в Україні, створюють робочі місця в Україні; вони вже понесли фінансові, організаційні, часові витрати на те, щоб налагодити поставки в Україну цих імпортних товарів; у них є зобов’язання за підписаними контрактами перед іноземними постачальниками…
В пояснювальній записці до законопроекту автори наводять єдиний приклад, який, на їхню абсолютно суб’єктивну, упереджену думку свідчить про нерівноправне становище українських виробників, які виходять зі своєю продукцієї на торги через систему ProZorro. Мова йде про аукціон стосовно постачання для КП «Київпастранс» 40 трамвайних вагонів, який виграв польський постачальник. Авторів законопроекту дуже розгнівало те, що український постачальник програв, запропонувавши ціну, яка всього на 1000 гривень перевищила ціну переможця торгів. До того ж, автори законопроекту підозрюють, що замовник виписав умови тендера на користь одного з учасників торгів (це був не український виробник, а в такому разі, чому б не звинуватити замовника не лише в корупції, а ще й у відсутності патріотизму?!), вказуючи на те, що заявлений замовником термін постачання (до 29 грудня 2017 року), фактично, не влаштовував (!) вітчизняного виробника; умови оплати з відстрочкою платежу на 30 днів теж були спрямовані проти вітчизняного виробника; нарешті, умови поставки (DАP згідно з INCOTERMS-2010) надавали перевагу імпортній продукції, адже за розмитнення товару за таких умов платить покупець.
Між іншим, остання претензія, на мою думку, є абсолютно обґрунтованою, але ж це претензія до замовника, який є комунальним підприємством, що розпоряджається бюджетними коштами. Чому ж тоді законодавці не обмежують замовників державних закупівель у свободі висувати дискримінаційні умови проведення торгів, а намагаються обмежити доступ до державних закупівель таких самих українських підприємств, які, – так уже сталося, – пропонують на ринку не вітчизняну, а імпортну продукцію?
Замість корумпованого замовника б’ють постачальника
Ми не збираємося виправдовувати замовника. Більше того, ми всіляко вітаємо будь-які дії, які унеможливлюватимуть подібні дискримінаційні дії з боку замовників, які є розпорядниками бюджетних коштів. З наведеного вище прикладу випливає висновок, що треба на законодавчому рівні заборонити замовникам вчиняти подібні дії: закон повинен бити по таким недобросовісним замовникам, але автори законопроекту дотримуються іншої думки: мабуть, вони зневірилися вже в тому, що можна здолати корупцію серед замовників, тому вони вирішили нанести нищівний удар по тих постачальниках (левова частка яких, між іншим, – українські резиденти), які імпортують «спеціалізовані» товари з-за кордону, тобто товари, які не потраплять до загадкового списку «предметів неспеціалізованої закупівлі», який повинен затвердити Кабмін.
Повертаючись до вище згаданого прикладу, хотілося б поставити питання авторам законопроекту: припустимо, український виробник виграв би цей аукціон, запропонувавши найнижчу ціну. Але як він збирався виконати умови договору, якщо він не готовий був поставити товар замовнику у строки, обумовлені в договорі?! Невже автори закону хотіли б, щоб постачальники самі визначали, коли їм зручно поставити товар замовнику? В такому разі, наше підприємство, як постачальник, просто в захваті від такої законодавчої ініціативи!
Насправді ж, очевидно, що ми так далеко не заїдемо, якщо постачальники будуть впливати на формулювання вимог до учасників торгів: замовнику ТРЕБА(!) отримати 40 вагонів до кінця року і все тут! Той, хто не може виконати цю вимогу, програє торги – жорстко, прикро, але справедливо…
Той, хто має досвід участі в аукціонах, погодиться з тим, що український виробник сам винен в тому, що програв торги, а саме: скоріше за все стартова ціна була запропонована занадто висока, що не дозволило йому розпочати торги з першого місця і просто утримувати це місце протягом трьох раундів. Український виробник програв на цьому аукціоні в чесній боротьбі.
Чудова формула
Тепер про «ядро» законопроекту – звісно, про «чудову» формулу. Мабуть, з математичної точки зору, це навіть красива формула. Але постачальник, щоб «довести» цю формулу, повинен добре попотіти!» І потіти доведеться в прямому значенні цього слова – кожен коефіцієнт цієї формули повинен бути підтверджений відповідною довідкою… Так що, шановні колеги, не поспішайте брати в штат якого-небудь студента з мехмату, а краще шукайте гарного бігуна на довгі дистанції – за черговою партією папірців доведеться бігати.
На сьогодні, кожен постачальник повинен мати цілий стос різноманітних довідок, сертифікатів, декларацій, копій реєстраційних документів тощо, які необхідно подавати, практично, на кожен аукціон. Наведу далеко не повний перелік цих папірців: витяг з ЄДРПОУ; виписка з ЄДРПОУ; відомості з ЄДРПОУ (все це різні документи!); копія статуту (як правило, це більше 20 сторінок!); копія витягу з реєстру платників єдиного податку (або з реєстру платників ПДВ); наказ про призначення директора; протокол загальних зборів засновників; довідка про відсутність заборгованості з податків і зборів (дійсна протягом 10 днів; видається протягом 5 робочих днів від дати подання заяви; відвідувати орган ДФС треба двічі, щоб її отримати); довідка з МВС про несудимість керівників підприємства (має обмежений термін дійсності; видається протягом 10 днів; відвідувати відповідний підрозділ МВС треба двічі, щоб отримати цю довідку); довідка про не притягнення керівників підприємства до кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення (має обмежений термін дійсності; видається протягом 5 робочих днів від дати подання заяви; отримується довідка за два візити); довідка про наявність антикорупційної програми на підприємстві; довідка про відкриття банківських рахунків; довідка про те, що підприємство не визнане банкрутом; інформаційна довідка про підприємство; фінансова звітність підприємства.
Крім цього, замовники на власний розсуд вимагають від учасників торгів ще купу листів та довідок, складених у довільній формі, більшість з яких не дають якоїсь корисної інформації замовнику про учасника, але за ненадання такої довідки замовник з готовністю дискваліфікує неуважного учасника: лист-згода з умовами договору; гарантійний лист щодо поставки товару в зазначений в оголошенні строк; лист-гарантія, що поставлений товар буде новим; лист-гарантія надати паперові тендерні документи протягом зазначеної кількості днів після визнання учасника переможцем; лист-довідка про наявність кваліфікованого персоналу; лист-довідка про виконання аналогічних договорів; лист-довідка про належне матеріально-технічне забезпечення постачальника; довідка про наявність сервісних центрів; лист про дотримання технологій захисту довкілля; листи-згоди на встановлення термінів гарантійного обслуговування, які перевищують такі терміни, встановлені виробниками; копії різноманітних сертифікатів якості, декларацій про відповідність, висновків СЕС; копії технічних паспортів та гарантійних талонів товарів; листи-згоди надати зразки товару.
Можливо, комусь здасться, що це занадто? Ні! Наші законодавці вважають, що можна і треба ще збільшити перелік подібних папірців! Тепер це будуть довідки, які доводитимуть достовірність коефіцієнтів, що входять до формули приведеної ціни!
Чому прагнення допомогти вітчизняному виробникові виливається в ускладнення життя іншим українським підприємствам – учасникам державних закупівель?! Зменшуйте податкове навантаження на вітчизняного виробника, надавайте йому пільгові кредити, забезпечте митно-тарифний захист його продукції, в решті решт, забороніть замовникам (а це ж державні підприємства і організації!) виписувати тендерні умови на користь іноземних постачальників. У держави існує безліч інструментів, за допомогою яких можна допомогти вітчизняним виробникам витримувати конкуренцію з їхніми іноземними конкурентами, не ускладнюючи життя іншим учасникам державних закупівель, які теж являються українськими резидентами.
Гра во власне виробництво
Нарешті, якщо в сусідній Білорусі, після того як Росія запровадила заборону на імпорт європейських товарів, раптом почали вирощувати і виробляти ці санкційні товари, то чому в Україні, після того, як законопроект №7602 стане законом, не може статися щось подібне, але вже з товарами, які не потраплять до кабмінівського списку? Дуже ймовірно, що вже за кілька місяців після прийняття цього закону, запрацюють на повну потужність «сервісні центри», «агентства» і навіть цілі «інститути», що за помірну плату видаватимуть вам будь-які довідки, які абсолютно достовірно засвідчуватимуть, що ви власноручно складаєте у себе вдома ось ці телевізори, які ще вчора імпортувалися з Китаю, чи ось ці трамвайні вагони, які донедавна так успішно продавали нам поляки.
